باب كراهة الحديث بعد العشاء الآخرة

 

334- Боб

Охирги хуфтон намозидан кейин (бефойда) сўзларни гаплашишнинг кароҳияти

  

المراد به الحديث الذي يكون مباحا في غير هذا الوقت وفعله وتركه سواء. فأما الحديث المحرم أو المكروه في غير هذا الوقت أشد تحريما وكراهة، وأما الحديث في الخير كمذاكرة العلم وحكايات الصالحين ومكارم الأخلاق والحديث مع الضيف ومع طالب حاجة ونحو ذلك فلا كراهة فيه، بل هو مستحب، وكذا الحديث لعذر وعارض لا كراهة فيه. وقد تظاهرت الأحاديث الصحيحة على كل ما ذكرته.

 

Мубоҳ бўлган сўзларни ушбу вақтдан бошқа пайтларда ҳам гаплашиш ёки тарк қилиш бир хилдир. Аммо ҳаром ёки макруҳ бўлган сўзларни хуфтондан кейин гаплашиш унданда қаттиқ ҳаром ва кароҳиятлидир. Хуфтондан кейин гаплашиш жоиз бўлганлари: илм музокара қилиш, солиҳлар ҳикоясини ва яхши аҳлоқларга ундовчи суҳбатларда бўлиш, ҳамда меҳмон, ҳожатманд ва шунга ўхшаш кишилар билан сўзлашда кароҳият йўқдир. Балки у мустаҳабдир. Шунингдек фавқулодда узрли бўлинганда ҳам кароҳияти йўқ. Балки шу айтилган нарсаларни бу пайтда гаплашиш мустаҳабдир. Бу айтган нарсаларим хусусида саҳиҳ ҳадислар ворид бўлгандир.

islom.uz © 2003-2018.
Барча ҳуқуқлар ҳимояланган. Сайтдан маълумот олинганда манба кўрсатилиши шарт.


Яндекс.Метрика
Masjid.uz.
Отличные.